Ас-Сафа

Поле містить щонайменше 38 шлакових конусів і є частиною північної секції лужного вулканічного поля Харрат-аш-Шам, яке, за німецькомовною Вікіпедією, охоплює близько 50 000 км² у Сирії, Йорданії, Ізраїлі/Палестині та Саудівській Аравії. Арабомовна Вікіпедія описує приблизно круглу ділянку від 16 до 19 км у поперечнику, що межує із Сирійською пустелею на півночі, Хамадом на півдні та районом аль-Кура на південному заході.

Кілька жерл були активними в голоцені. Кипляче лавове озеро спостерігали в середині 19 століття — арабомовна Вікіпедія вказує 1850 рік, — і вважають, що особливо темні ділянки в центрі позначають цю останню активність. Дослідження, опубліковане в 2002 році, визначило Тулуль-ес-Сафа як наймолодший із 13 лавових потоків на півдні Сирії, півночі Палестини та сході Лівану. До найвищих конусів належать Телль-ель-Акзасс (889 м), Телль-ед-Дерс (878 м) і Джебель-Ргелі (874 м).[1][2][3]

У 1857 році тут виявили написи досі невідомим письмом; письмо назвали сафаїтським за назвою місцевості, хоча нині воно засвідчене й деінде. Арабомовна Вікіпедія налічує понад 2 000 відомих сафаїтських написів і, слідом за деякими істориками, приписує їх групам лахмідів. Поблизу розташовані пам'ятки 4 тисячоліття до н. е., зокрема Хірбет-ель-Умбаші та Хірбет-ель-Хаббарія, а також пам'ятка Джебель-Сейс.

Друзи використовували місцевість як притулок під час воєн. Під час громадянської війни ас-Сафа стала останнім осередком ІДІЛ у мухафазах Ес-Сувейда та Ріф-Дімашк; урядові сили встановили над нею контроль 17 листопада 2018 року.[1][3]

Місцевість повністю лежить у мухафазі Ес-Сувейда, кордон якої проходить по її краю. Вона малозаселена; за даними англомовної Вікіпедії, її відвідують лише кочові бедуїни та зрідка археологи. Арабомовна Вікіпедія згадує плани визнати Тулуль-ес-Сафа геопарком як природне продовження заповідника Леджа.[1][2][3]