Собор Богоматері Тортоса

Ще з часів візантійського панування вважалося, що тут стояла церква Діви Марії, заснована святим Петром, і це місце приваблювало християнських паломників. Згідно з описом ЮНЕСКО, за переказом, тут зберігалася ікона, нібито написана святим Лукою, — та сама, яку нині, за твердженням, зберігає монастир у Сейднаї.

Франкські сили захопили Тортосу в 1099 році під час Першого хрестового походу, і собор звели над візантійською церквою. Німецькомовна Вікіпедія відносить початок будівництва до другої чверті 12 століття, опис ЮНЕСКО вказує 1123 рік. Тамплієри правили містом із 1152 по 1291 рік і, за даними німецькомовної Вікіпедії, завершили будівлю близько середини 13 століття. Землетрус пошкодив її в 1202 році, і невдовзі її відремонтували. У 1213 році Раймонда, сина Боемунда IV Антіохійського, убили в соборі ассасини. Від 1260-х років церкву укріплювали проти мамлюцької загрози.

Тамплієри залишили Тортосу, одне з останніх франкських міст у регіоні, у 1291 році. За мамлюків собор перетворили на мечеть, про що досі свідчить мінарет на західному фасаді. В османський період, за даними німецькомовної Вікіпедії, він слугував стайнею.[1][2][3][4]

Церква має план базиліки з трьома навами й трьома апсидами. Східна частина, збудована першою, романська; західна частина 13 століття — ранньоготична. Англомовна Вікіпедія вказує довжину понад 45 метрів і ширину 30 метрів, опис ЮНЕСКО — 41 на 34,5 метра. Центральна нава має стрілчасте циліндричне склепіння; святиня Богородиці розташована з північного боку нави. Від північної та південної стін виступають контрфорси, тоді як позначений готичним впливом західний фасад їх не має, зате несе багатокутну дзвіницю й поодинокі вікна.

Тортоса — імовірно, єдина досі вціліла латинська церква, укріплена для оборони. Ризниці в північно-східному та південно-східному кутах слугували укриттям, а контрфорси отримали машикулі; за Камілем Анларом, над західними прольотами бічних нав також звели дві вежі. Опис ЮНЕСКО датує посилення кутів вежами кінцем 13 століття.[1][4]

З 1956 року в будівлі розміщено Національний музей Тартуса, що експонує археологічні знахідки з околиць. Попередній список ЮНЕСКО представляє Тартус хрестоносців із його собором і донжоном як приклад міста, перебудованого хрестоносцями, і описує собор як найвизначнішу франкську релігійну споруду за межами Єрусалима.[1][2][4]

Датованих звітів про стан джерела не містять. За даними англомовної Вікіпедії (станом на 2026 рік), будівля слугує Національним музеєм Тартуса.[1]