Мури ар-Рафіки та Багдадська брама

За даними англомовної Вікіпедії, аббасидський халіф аль-Мансур у 770–1 році вирішив збудувати на захід від Ракки нове гарнізонне місто проти Візантії; будівництво почалося в 772 році під наглядом його сина аль-Махді й тривало щонайменше до 774–5 року. Німецькомовна Вікіпедія датує мур 771–775 роками. За ат-Табарі, ар-Рафіка («супутниця») повторювала план Багдада, але була меншою, сильніше укріпленою й мала форму підкови, а не кола.

З 796 року Гарун ар-Рашид мешкав у Рацці/ар-Рафіці, яка фактично була столицею Аббасидського халіфату до 808 року (англомовна Вікіпедія: 809); за німецькомовною Вікіпедією, між 796 і 806 роками він додав зовнішній мур. Ас-Сарахсі, відвідавши місто в 884–5 році, застав частини мурів у руїнах. Після періодів процвітання за Зангідів і Аййубідів монголи зруйнували місто (ЮНЕСКО: 1258). З 1864/1865 року в південно-східному куті аббасидської огорожі облаштували османський гарнізонний пост; перші поселенці будували з цегли старої огорожі.[1][2][3][4]

Головний мур мав 6,2 метра завтовшки, був складений із сирцевої цегли на кам'яному фундаменті з облицюванням з обпаленої цегли. Спочатку він мав 132 вежі, розташовані на відстані 25–28 метрів одна від одної за німецькомовною Вікіпедією та близько 35 метрів за описом ЮНЕСКО. Його довжину вказують як 4 580 метрів (англомовна Вікіпедія), 4,5 км (німецькомовна) або 5 км (ЮНЕСКО); він оточував ділянку 1 302 на 1 400 метрів, пряма південна сторона якої йшла паралельно Євфрату. Перед ним лежали зовнішній мур завтовшки 4,5 метра та рів завширшки 15,9 метра. Північна брама, імовірно Харранська, — найдавніша збережена аббасидська міська брама; там знайшли залізні одвірки.

Багдадська брама стоїть окремо за південно-східним бастіоном. Датування К. А. К. Кресвелла 772 роком спростував у 1978 році Джон Воррен, який обстоював 10/11 століття; Роберт Гілленбранд (1985) вважає ймовірною другу половину 12 століття, англомовна Вікіпедія вказує кінець 11 або 12 століття. Будівля розміром 12 на 8 метрів — центральне приміщення з пласкими кілеподібними арками — наслідує іранську архітектуру.[1][2][4]

Ар-Рафіка була найбільшим і найважливішим аббасидським укріпленням на візантійському кордоні та єдиним, що збереглося. Оскільки від Круглого міста Багдада нічого не лишилося, мур є єдиним збереженим порівнянним прикладом; ЮНЕСКО називає його єдиною відомою збереженою підковоподібною огорожею ранньоаббасидського періоду. Текст Попереднього списку ЮНЕСКО вбачає в лінії мурів те, що поєднує розпорошені пам'ятки Ракки-Рафіки, як-от Велику мечеть і Каср-аль-Банат.[1][2][4]

За даними англомовної Вікіпедії (жовтень 2026), близько 2 660 метрів головного муру досі стоять; зовнішній мур і рів знесли бульдозерами в 1970-х або 1980-х роках. Німецькомовна Вікіпедія вказує близько трьох кілометрів на сході та півночі, відреставрованих до висоти щонайменше 5 метрів, і 74 збережені вежі; ЮНЕСКО говорить про близько двох третин. Південна та східна сторони Багдадської брами частково збереглися. Про пошкодження мурів під час громадянської війни, зокрема в битві за Ракку 2017 року, джерела нічого не повідомляють.[1][2][4]