Монастир Святої Фекли (Маалюля)

Регіон Каламун став християнським у 4 столітті, коли тут заснували перші монастирі. За хронікою Міхаїла аль-Бурайка, монастир Святої Теклі та церкву Святого Івана Хрестителя відбудували в 1756 році; Wikidata вказує цей рік як дату заснування. У 1840 році російський консул Успенський зафіксував тут чотирьох ченців. У 1906 році біля грота над залишками давньої церкви невідомої дати збудували церкву. Гостьовий дім збудували в 1934 році; будівлю обителі почали зводити в 1935 році, а в 1959 році вона отримала другий поверх.[1][2]

На першому поверсі розташовані приймальня, трапезна та приміщення для продажу церковного начиння; на верхньому — келії черниць, під ними — кухня та камінь для випікання. Будівлю 1888 року відреставрували як патріаршу резиденцію. Драбина на верху головної будівлі веде безпосередньо до святині — скельного грота перших християнських століть, поділеного на святе джерело та дві невеликі, нещодавно модернізовані церкви. Запис у Попередньому списку ЮНЕСКО описує значно відреставровану обитель на уступі поруч зі скельним укриттям, зі стелі якого крапає джерело, з каплицею, клуатром і господарськими будівлями.

Ікони в церкві Святого Івана Хрестителя, у гроті та в крилі ігумені датуються переважно періодом від середини 18 до кінця 19 століття, серед них три роботи патріарха Сильвестра й чотири — Міхаїла Мханни аль-Кудсі з єрусалимської школи. Німецькомовна Вікіпедія зазначає, що ці описи відображають стан до 2013 року.[1][2][7]

Діяння Павла і Теклі другого століття представляють Теклю ученицею апостола Павла. За пізнішою легендою, скеля розкололася, коли вона тікала від воїнів свого батька, і дала їй змогу сховатися в гроті; назва Маалюля («вхід»), як кажуть, походить від цієї ущелини. Джерелу приписують цілющу силу. Обитель є важливим місцем християнського паломництва, а святу шанують і мусульмани. За даними арабомовної Вікіпедії, свято Святої Теклі 24 вересня збирає тисячі відвідувачів.

До війни, за даними англомовної та німецькомовної Вікіпедій, тут жили сім черниць та ігуменя Пелагія Саййаф, які утримували невеликий сиротинець.[1][2][3][4][6]

З вересня 2013 року за Маалюлю точилися бої. 3 грудня 2013 року Фронт ан-Нусра захопив село й викрав ігуменю, дванадцять черниць і — за даними німецькомовної Вікіпедії — двох хатніх працівниць; їх утримували в Ябруді й звільнили 9 березня 2014 року в рамках обміну полоненими. Обитель пограбували й тяжко пошкодили. Після того як 14 квітня 2014 року село відбили, її відремонтували й знову відкрили в серпні 2018 року. Знищені ікони замінили іконами з Росії.[2][4][5]