Мавзолей Саладіна

Саладін помер у Дамаску 4 березня 1193 року й спершу був похований у Цитаделі. За даними арабомовної Вікіпедії, його син аль-Афдаль купив будинок у кварталі аль-Калласа поблизу мечеті Омеядів і збудував там гробницю з банею; останки перенесли в 592 р. х. (1195). Англомовна Вікіпедія вказує 1196 рік як рік спорудження. Інший син, аль-Азіз Усман, додав на схід від бані медресе аль-Азізія в 593 р. х., за арабомовною Вікіпедією, і будівля відома також під цією назвою.

За даними арабомовної Вікіпедії, стіни облицювали блакитними кахлями в 1137 р. х., а на початку 20 століття османський намісник Зія-паша перетворив зруйноване медресе на сад. Імператор Вільгельм II відвідав гробницю в 1898 році під час своєї подорожі на Схід і наказав покласти там вінок, який після Першої світової війни потрапив до Імперського військового музею; англомовна Вікіпедія пише, що його забрав або Фейсал I, або Т. Е. Лоуренс.[1][2][3]

Мавзолей — купольна будівля типу, характерного для аййубідського Дамаска. Квадратна поховальна камера має стіни в техніці аблак і перекрита чотирма арками та ребристою банею, а перехід утворює двоярусний барабан на вісім і шістнадцять граней. На схід розташоване приміщення для читання Корану, на північ — менші кімнати. Від медресе, за арабомовною Вікіпедією, лишилися михраб і арка східного входу, за англомовною — кілька колон і внутрішня арка.

Усередині стоять два саркофаги. Старіший дерев'яний кенотаф (за арабомовною Вікіпедією — з горіха), прикрашений різьбленими геометричними й рослинними мотивами та аййубідськими написами, нібито містить останки Саладіна. Поруч стоїть порожній саркофаг із білого мармуру близько 1900 року; німецькомовна та арабомовна Вікіпедії описують його як дар Вільгельма II 1898 року, тоді як англомовна Вікіпедія приписує його султанові Абдул-Хаміду II і зазначає, що Вільгельм II згодом його відреставрував. Стіни вкривають синьо-зелені османські кахлі; за арабомовною Вікіпедією, кахляна панель розміром 475 на 238 сантиметрів — найбільша повна арочна панель такого роду в Дамаску.[1][2][3]

Мавзолей належить до найвідоміших середньовічних ісламських гробниць Сирії, а наприкінці 19 століття став місцем символічної політики пам'яті. За даними арабомовної Вікіпедії, у його саду є ще п'ять поховань: сирійського політика Абд ар-Рахмана Шахбандара, убитого в 1940 році; Ясіна аль-Хашимі, двічі прем'єр-міністра Іраку, який помер у Дамаску в 1937 році; і трьох османських авіаторів, які приземлилися в Дамаску в січні 1914 року, а згодом розбилися.[2][3]

За даними арабомовної Вікіпедії, площу навколо гробниці реставрували в 2000-х роках. Новіших звітів про стан немає. Мавзолей розташований у старому місті Дамаска, щодо якого ЮНЕСКО називає міські мури, Цитадель і деякі мечеті та гробниці збереженими середньовічними будівлями.[3][4]