Гора Касьюн

Англомовна Вікіпедія вказує висоту найвищої точки 1 151 м, німецькомовна Вікіпедія — 1 150 м, а арабомовна Вікіпедія — «понад 1 150 м». Арабомовна Вікіпедія описує гору як відгалуження західних сирійських хребтів. Назва може означати сирійською «твердий і сухий», що відповідає голій скелястій горі без трави й води.

Ендемічний ірис дамаський (Iris damascena) росте на великій висоті на крутих східних схилах. Він не має формальної охорони й класифікується як вид, що перебуває на межі зникнення; утім, частина його ареалу лежить у військовій зоні поблизу бази Республіканської гвардії, закритій для цивільних, а крутий рельєф унеможливлює забудову.[1][3]

Давніший опис, який цитує арабомовна Вікіпедія, згадує на її схилі цвинтар праведників і великий квартал із гробницями, притулками, школами, двома соборними мечетями, лікарнею та великим ринком, який першими заселили вихідці з Єрусалима, що залишили його до завоювання Саладіна. За тим самим джерелом, міська забудова дійшла до гори в 19 і 20 століттях.

Від початку громадянської війни урядові сили сильно укріпили гору; армія прокопала мережу тунелів для розміщення Республіканської гвардії та використовувала її для снайперських і артилерійських позицій. Доступ для громадськості був обмежений до кінця правління Асада в грудні 2024 року.[1][2][3]

На вершині стоять ретрансляційні станції для мовлення та телекомунікацій, а ресторани й кафе пропонують краєвиди на місто. На південно-західному схилі стоїть пам'ятник Невідомому солдату; арабомовна Вікіпедія також згадує дві історичні бані — обсерваторію Куббат-ас-Саййар на Джебель-ель-Джанку та нині зруйновану Куббат-ан-Наср.

Найвідоміше місце — Печера Крові (Магарат-ад-Дам): за легендою, там жив Адам, а середньовічні арабські хроніки називають її місцем, де Каїн убив Авеля. Під час посухи правителі Дамаска підіймалися до неї молитися про дощ; невелика мечеть над печерою містить молитовні ніші сорока святих (абдал). Нижче лежала Печера Голоду, нині прихована будинками, а на іншому схилі — печера, яку видають за печеру Семи сплячих отроків, — твердження, яке джерела називають сумнівним.[1][2][3]