Національний музей Дамаска

Музей заснували в 1919 році, за часів недовговічного Арабського королівства Сирія короля Фейсала, і спочатку він містився в медресе аль-Аділія. За даними арабомовної Вікіпедії, пожертви дамаських родин утворили ядро колекції в 1920 році. Нинішня будівля поруч із текією Сулейманія датується 1936 роком; арабомовна Вікіпедія пише, що того року відкрилася її перша частина за проєктом французького архітектора Екошара. Німецькомовна Вікіпедія вказує 1939 рік для перенесення колекцій, англомовна Вікіпедія — 1950 рік для офіційного відкриття.

За даними англомовної та арабомовної Вікіпедій, розширення відбулися в 1953 році (триповерхове крило для експонатів ісламського періоду та сучасного мистецтва), 1963 році (лекційна зала, облаштована як дамаська приймальна зала османської доби, і бібліотека), 1974 році (палеолітичні знахідки) і 2004 році (неолітичні старожитності); німецькомовна Вікіпедія згадує розширення в 1956 і 1975 роках.

Музей закрили в 2012 році через громадянську війну в Сирії; понад 300 000 артефактів сховали в таємних місцях. Чотири з п'яти його крил знову відкрилися 29 жовтня 2018 року. Після падіння Дамаска він знову закрився 7 грудня 2024 року й на прохання управління старожитностей його охороняли бійці Хайят Тахрір аш-Шам; знову відкрився 8 січня 2025 року.[1][2][3]

Довга Г-подібна будівля стоїть у саду на захід від старого міста, між Дамаським університетом і текією, на вулиці Шукрі аль-Куатлі. Її головний вхід утворює фасад омейядського пустельного палацу Каср-ель-Хейр-ель-Гарбі, який перенесли із Сирійської пустелі та відтворили тут; англомовна та арабомовна Вікіпедії датують палац 727 роком. Усередині реконструйовано дамаську приймальну кімнату 18 століття та гіпогей Ярхая з Пальміри; сад музею слугує експозицією просто неба.[1][2][3]

Фонди організовано в п'яти крилах: доісторія, стародавня Сирія, класична доба (Селевкіди, Рим, Візантія), ісламська доба та сучасне мистецтво. Музей зберігає понад 5 000 клинописних табличок, серед них табличку з угаритським алфавітом, який вважають найдавнішим відомим алфавітом, а також скульптури з Телль-Халафа.

Настінні розписи синагоги Дура-Європоса перенесли до Дамаска в 1930-х роках; зала зібрань експонується в музеї в первісному розташуванні. За даними німецькомовної Вікіпедії, час огляду обмежено з міркувань консервації. У 2025 році делегація науковців з-за меж Сирії вперше за десятиліття змогла побачити розписи.[1][2][4]

9 листопада 2025 року (арабомовна Вікіпедія: у ніч на 10 листопада) після проникнення до відділу класичної доби викрали шість мармурових статуй римської епохи. За даними арабомовної Вікіпедії, статуї згодом повернули, а злодіїв заарештували. У липні 2026 року Франція повернула 23 сирійські предмети, які музей експонував улітку 2026 року. Відомостей про стан будівлі немає.[1][3]