Калʼат-Джабар

Коли пагорб уперше укріпили, невідомо; можливо, уже в 7 столітті. У доісламські часи місце було відоме як Даусар і лежало на шляху з Ракки на захід; німецькомовна та арабомовна Вікіпедії виводять назву від слуги (раба) на ім'я Даусар, що належав аль-Нуману ібн аль-Мунзіру, царю аль-Хіри за арабомовною Вікіпедією. Калаат-Даусар згадується в 1040/41 році. Пізніша назва походить від якогось Джабара з Бану Нумайр або Бану Кушайр; чи це був Джабар ібн Сабік, чи Джабар ібн Малік, невідомо.

У 1086 році сельджук Малік-шах I узяв замок і віддав його укайлідові Саліму ібн Маліку в обмін на здачу Алеппо. Його нащадки тримали замок майже безперервно до кінця 12 століття, з перервою в 1102 році через хрестоносців (окупація чи облога — залежно від джерела). У 1146 році Зенгі вбив один із його власних рабів під час облоги замку. У 1168 році його син Нур ад-Дін заволодів замком і провів масштабні роботи. Згодом замок перейшов до Аййубідів і мамлюків, зазнав тяжких пошкоджень під час монгольських навал і був відновлений у 14 столітті.

Поблизу замку лежала ймовірна гробниця Сулейман-шаха, діда Османа I; його, імовірно, сплутали із Сулейманом ібн Кутулмишем. За статтею 9 Анкарського договору 1921 року ця ділянка стала турецьким ексклавом. У 1973 році гробницю перенесли на північ через підйом рівня озера, і замок став сирійською територією.[1][2][3]

Замок має розміри 370 × 170 м за англомовною й німецькомовною Вікіпедіями, 320 × 170 м — за арабомовною. Кам'яний мур із 35 бастіонами оточує скельне ядро й частково має перед собою сухий рів; планування нагадує Цитадель Алеппо. Верхні частини складено з обпаленої цегли. Доступ — через надбрамну споруду та звивистий пандус, вирубаний у скелі. Усередині — залишки склепінчастої зали та циліндричний цегляний мінарет, зведений за Нур ад-Діна в 1173 році за німецькомовною Вікіпедією, — найвища точка замку. Цегляна кладка, яку видно сьогодні, значною мірою є результатом реставрації Генеральним директоратом старожитностей і музеїв Сирії (DGAM).[1][2][3]

Перед затопленням долини Євфрату Табкинською греблею, будівництво якої почалося в 1968 році, між 1965 і 1974 роками провели розкопки та реставрацію. Замок отримав захисний гласис і дамбу до материка; у роботах брали участь DGAM, дирекція греблі та ЮНЕСКО, вартість становила 4 мільйони сирійських фунтів. Роботи зосередилися на східних мурах і вежах, частинах західних валів і «Донжоні Алія», призначеному для зберігання знахідок; нині вони перебувають у Національному музеї Алеппо та Музеї Ракки.[1][2][3]

ІДІЛ захопила замок у 2014 році й, за даними англомовної Вікіпедії, спорудила на території тунелі та склади зброї. 6 січня 2017 року Сирійські демократичні сили взяли замок. Пізніших датованих відомостей про стан джерела не містять; арабомовна Вікіпедія описує багато веж як зруйновані або зниклі, без дати.[1][2][3]