Палац Каср аль-Хайр аш-Шаркі

Датування дещо різниться: англомовна Вікіпедія вказує 728–729 роки, німецькомовна Вікіпедія — «до 729 року», а арабомовна Вікіпедія — 110 рік х. Згідно з описом ЮНЕСКО, нині втрачений напис приписував комплекс халіфу Хішаму (правив у 724–743 роках). Його вважають парним до Каср-ель-Хейр-ель-Гарбі, збудованого, за даними англомовної Вікіпедії, на рік раніше. Джерела називають такі його призначення: полювання та відпочинок від Дамаска, військовий форпост і, за версією німецькомовної Вікіпедії, контроль над бедуїнськими племенами й торговими шляхами.

Аббасиди продовжували використовувати це місце; опис ЮНЕСКО наводить думку, що в 10 столітті великий палац став ядром міста з олійнями, склодувними майстернями та житловими кварталами. Після перенесення столиці до Багдада в 762 році місце занепало; окремі частини використовувалися до 14 століття, на початку якого, за даними англомовної Вікіпедії, його покинули. Олег Грабар керував розкопками з 1964 року — шість сезонів до 1971 року за англомовною Вікіпедією, сім кампаній до 1972 року за німецькомовною Вікіпедією.[1][2][3][4]

Комплекс складається з двох палаців: великого, приблизно 160 метрів завдовжки з кожного боку, і малого, близько 70 метрів (за ЮНЕСКО — неправильної форми, близько 60 метрів). Обидва укріплені напівкруглими та кутовими вежами. Головну браму великого палацу фланкують дві напіввежі, а двоповерхові житлові крила оточували широкий двір. Стіни складено з білого вапняку, який з часом набув вохристого відтінку, деякі будівлі — з обпаленої цегли; за даними англомовної Вікіпедії, цегляний і ліпний декор виявляє візантійський і сасанідський вплив. Німецькомовна Вікіпедія зазначає, що колони й капітелі є споліями з римської будівлі.

Між мурами міста й палацу стояла мечеть; за даними німецькомовної Вікіпедії, її мінарет досі має висоту близько 10 метрів. Зовнішня огорожа оточувала сади та звіринці; її довжину вказують як 16 км (нім.), понад 6 км (араб.) і 7 км (ЮНЕСКО). Канал завдовжки близько 5,7 км підводив воду до цього місця.[1][2][3][4]

Згідно з описом ЮНЕСКО, Каср-ель-Хейр-еш-Шаркі зберігає свій первісний омейядський характер краще, ніж будь-який інший пустельний замок, і демонструє тяглість доісламських мистецьких традицій у Сирії. Декоровані елементи перенесли до Національного музею Дамаска, а браму реконструювали в Музеї Дейр-ез-Зора.[1][3][4]

Під час громадянської війни в Сирії пам'ятку у 2013 році захопили збройні угруповання, і вона зазнала пошкоджень від мародерства та вандалізму; будинок для відвідувачів також пограбували. Сирійська армія відбила її 22 серпня 2017 року. Пізніших звітів про стан джерела не містять.[1]